Київ, 16-18 Травня, 2O13
Міжнародний фестиваль прогресивної музики та цифрового мистецтва

CyberCinema – це програма показів короткометражних фільмів та анімації, що пропонує глядачеві зазирнути у багате культурне розмаїття сучасної російської сцени нових цифрових медіа. Програма вже була успішно продемонстрована по всьому світу – Токіо, Лондон, Нью-Йорк, Берлін, Мадрид, Бухарест, Делі (і це ще неповний перелік).

Нова програма CyberCinema включатиме особливі нові твори російських відео-художників, ретельно обрані командою Cyberbrothers спільно з міжнародними кураторами.

Латвієць Мартінс Рокіс експериментує з різними електромузичними формами ще з кінця 90-х, полюбляє змінювати свої сценічні псевдоніми і бере участь у створенні програми на ризькій андерграундній радіостанції. Вивчення філософії та поглиблення в технології програмування звуку призвели до того, що поступово інтереси Мартінса змістилися з мелодійних аспектів звучання на емпіричні відносини між звуком, простором і тілом в цілому. Зараз він працює на стику так званої комп’ютерної музики, психоделічного шуму і саунд-арту, змішуючи генеративні прийоми й імпровізацію. У 2012 році він заснував незалежну платформу для випуску релізів у цифровому вигляді та на фізичних носіях під назвою [duh-noh].

Латвієць Томс Ауніньш – відомий в Ризі експериментальник і композитор у сфері саунд-арту. Крім сольних виступів він також грає у власній групі і активно створює роботи для кіно, театру, перфомансів та танцю.

За французьким псевдонімом Le Petit Garçon ховається 30-річний рудоволосий норвежець Крістіан Холінгсатер, який ріс в маленькому містечку Хортен, де, як і всі місцеві, співав пісень під гітару. Так би і тривало, якби в певний період він не відкрив для себе музику Арне Нордхайма і не дізнався про те, які можливості існують зараз для створення власної музики.

Всього лише декількох тижнів у Тромсо, на батьківщині Röyksopp, йому вистачило, щоб влитися в музичну тусовку міста. Зараз Le Petit Garçon працює над своїм дебютним альбомом.

В музиці з 2004 року. З 2005 року працював у проекті CellarDoor, з 2007 займається сольною діяльністю. Видався як на російський, так і на закордонних лейблах. Виступав на фестивалях Electroline, IDMology, Ship of Freedom, міжнародних фестивалях ADD noise (ГЦСИ, Electrosound, Москва), ARTZAVOD (ГЦСИ, Єкатеринбург), а також брав участь у різних перфомансах і вечірках в Челябінську, Єкатеринбург, Санкт-Петербурзі. Брав участь в радіо шоу на L Radio, Studio 1. Співпрацює з ГЦСИ Єкатеринбург, художниками, vj-ями.

Євген Ващенко (творчий псевдонім V4W.ENKO) – митець у сфері програмованого алгоритмічного аудіовізуального мистецтва. У 2007 року заснував однойменний медіа-проект у Києві. Спеціалізується на відтворенні цифрових алгоритмічних композицій у реальному часі, мультиекранних візуальних та мультимедійних аудіоінсталяціях. Автор та учасник українських та міжнародних проектів (Серія спільних концертів із музикантами зі Швейцарії в межах культурного проекту «Prohelvetia Swiss Project – Ukrainian Connections» у 2011р.; створення алгоритмічної аудіовізуальної інсталяції «ALGORITHMORGANISM» в Музейному просторі Інституту проблем сучасного мистецтва в Києві у 2011р.; аудіовізуальний концерт для 16 стереосистем та відео-проекції у міжнародному фестивалі сучасного мистецтва “Gogolfest” (Київ,Україна) у 2010р.), має досвід закордонних виступів (Франція, Німеччина, Швейцарія, Росія, Хорватія). У 2010 році аудіовізуальну роботу «Harmonic Ratio» (2009), видану на CD українським лейблом «Kvitnu», було номіновано на ногороду “Qwartz Awards” (Париж, Франція) в категорії “Відкриття”.

Ujif_notfound – творчий псевдонім Георгія Потопальського – медіа-артиста, який зараз живе в Києві. Георгій займається побудовою алгоритмічних систем інтерпретації засобами мов програмування. Кілька років присвятив вивченню графічного середовища програмування для створення та обробки звуку і мультимедіа MAX / MSP / Jitter.

Його робота зі звуком поєднує в собі такі поняття, як мінімалізм, алгоритм, стохастика. Георгій створив кілька автоматичних звукових систем для художніх інсталяцій своїх друзів. Основним правилом його живих виступів є створення звукових та відеопотоків в реальному часі без використання наперед зведених треків. Так Георгій хоче привернути увагу до самого процесу побудови звукових полів і відеопотоків, до архітектури та краси алгоритмів створення системи.

Крістіан Фогель – композитор, музичний продюсер і саунд-художник, відомий у всьому світі своїми експериментальними сетами і живими виступами. Він народився в Чилі, виріс у Великобританії, кілька років провів у Женеві, співпрацюючи з швейцарським хореографом Жілем Жобіном і створюючи електронно-музичні композиції для його постановок сучасного танцю, після чого переїхав до Берліна, де й живе дотепер. За 20-річну кар’єру в авангарді європейської електронної музики було відзначено його видатні роботи в області написання авангардних композицій для сучасного танцю, кіно і саунд-арту, а досягнення у розвитку стилю мінімал-техно було визнано ще в середині дев’яностих років.

Справедливо отримавши звання «продюсер продюсерів», Крістіан зробив ремікси для таких музикантів, як Radiohead, Maximo Park, Chicks on Speed ​​і Том Йорк, і в той же час його роботи для швейцарських студій сучасного танцю були високо оцінені за свою делікатність і увагу до деталей. Крім того, Крістіан успішно виступає на сцені і пише пісні, як показують його досвід співпраці з Джеймі Ліделлом в колективі Super_Collider або нетривала участь в групі Night Of The Brain в якості вокаліста і гітариста. Весь цей час він зберігав завидну відданість техно-музиці, старанно підтримуючи зв’язок з Mille Plateaux, Novamute і Tresor. Після тривалої перерви від танцполу в 2012 році Крістіан видав зловісний постапокаліптичний запис “The Inertials” на Shitkatapult, який викликав довгоочікуване повернення техно в клуби.

Паралельно із заняттями музикою Крістіан досить активний і в наукових заходах. Він підготував і провів ряд семінарів і симпозіумів, а саме: 1st Kyma International Sound Symposium (Барселона, 2009), Dialog: Sound and Movement (GVASessions, Женева, 2011), LiveConnections Workshop (Electron Festival, Женева, 2011) та Club Glop ( Барселона, 2009). Він також презентував різні дослідження і новації на таких заходах, як RedBull Music Academy (2001/2010/2011), Kyma International Sound Symposium (2009, 2010, 2011), Sound and Music Computing Conference (Барселона, 2010). Крістіан Фогель має ступінь в області музики 20-го століття від університету Сассекса, де він навчався у Джонатана Харві і Мартіна Батлера. Він справжній музикант-модерніст 21-го століття.

Музика берлінця французького походження Девіда Летелье, який виступає під псевдонімом Kangding Ray, відображає його багатий досвід участі в різних групах в якості гітариста і барабанщика. Його електроніка – це біт, особливим чином накладений на атмосферні звукові ландшафти у композиціях, що розвиваються дуже повільно. Девіду вдається поєднувати звук машин і реальні інструменти, переплітаючи їх з шумами, ефектами, басами і польовими записами, отримуючи на виході сухе техно з темною текстурою і вдало балансуючи між експериментальної та клубною музикою.

Один із флагманів найвідомішого берлінського лейбла Raster-Noton, зі своїми виступами Kangding Ray наробив галасу по всій Європі, приїжджав до Москви і Кракова, літав у Токіо і Нью-Йорк. Пропустити його живий перфоманс було б щонайменше недалекоглядно, адже невідомо, чи доведеться йому ще коли-небудь побувати в Україні.

Незважаючи на правила музичної традиції Ян Єлінек будує колажі з крихітних фрагментів звуку, які він видобуває зі знайдених семплерів, магнітофонів, мультимедіа-програвачів та інших пристроїв запису. Ян Єлінек часто працює зі звуковими петлями і модуляцією сигналу, що змінюють суть музичного твору, тому чітко визначити первісне джерело його звуків майже неможливо. Наприкінці 90-х років XX століття він почав випускати свої роботи під псевдонімами Farben і Gramm. Протягом останніх років Ян Єлінек випустив сольні проекти під своїм ім’ям та співпрацював з різними митцями, як то художниця Сара Моріс або німецький музикант, письменник та діджей Томас Майнеке, працював з імпровізованим матеріалом груп Computer Soup, Triosk тощо, розробив декілька аудіовізуальних виступів з відео-художником Карлом Клімом для Центра Помпіду в Парижі, а разом з Хано Ляйхтманом та Ендрю Пеклером створив тріо Groupshow. У 2008 Єлінек запустив лейбл faitiche як платформу для власних експериментів зі звуком, який вже випустив 10 релізів.

Гриша Ліхтенбергер успішно розпочав свою музичну кар’єру в 2009 році зі своїм дебютним EP ~ treibgut ununbium на німецькому лейблі Raster-Noton. У способах самовираження він, однак, не обмежується тільки музикою: інсталяції, відео, звук, живопис та малюнки – це все його інструменти. Починаючи з 2006 року, після переїзду до Дюссельдорфа, Гриша вирішив переглянути художній розвиток з нуля, він фокусується на самому процесі створення мистецького твору. Тепер його іменують «німецьким музикантом-філософом», «мислителем від авангардного саунду», «надією інтелектуальної електроніки».

Не проґавте!

Assimilation Process звучить по-цифровому енергійно, футуристично, грубо і нерівно, його звучання темне і сферичне. Новий проект Штефана Зенфа (він же Noize Creator) ввібрав всі види музичних впливів, яким він піддавався протягом багатьох років музичної творчості. Його виступ – це балансування між експериментальною музикою для прослуховування і сучасними ритмічними структурами для танцю. Інтенсивність цього проекту заснована на контрасті польових записів і звуків, оброблених у цифровий спосіб. Аналогові записи, уявні саундтреки і різкі звуки по-новому постають у виконанні Assimilation Process.

В 2006 році Дмитро Ніколаєнко започаткував проект, який є спробою дослідження музичного аспекту естетики та футуризму середини двадцятого століття, з метою інтерпретації у сьогоденному культурному контексті.
Технічно та стилістично це “musique concrète” колажі з шумів, лупів та фрагментів різноманітних звуків електро-акустичного походження, маніпуляцій з магнітною плівкою.
В 2010 році лейблом “Nexsound” був виданий дебютний міні-альбом “Loops and Cuts Soup”.

Tenpoint- це колектив київських митців Максима Побережського та Олексія Тищенка, які займаються інтерактивним цифровим мистецтвом та виступають наживо зі своїми візуальними роботами у таких заходах, як фестиваль “Деталі звуку”, фестиваль “Квітну” (експериментальний фестиваль електронної музики), ГОГОЛЬFEST тощо, а крім того є співзасновниками та віджеями серії вечірок KIEVBASS, що стали місцем зустрічі для вибагливої української аудиторії та демонстрації сучасного електронного звуку у поєднанні з сучасним візуальним мистецтвом.

Власний стиль Tenpoint має звукову форму, часто з провокаційним змістом. Поєднання оповіді з абстракцією також є важливим компонентом.

У якості команди візуальної підтримки Tenpoint співпрацювали з такими музикантами, як Extrawelt, Scorn, Sex in Dallas, Goldie, Tobias Schmidt, Juno Reactor, Esthetic Education, Dakha Brakha, Shpongle, Hallucinogen, Controlled Weirdness, Distance, MRK1, Neil Landstrumm, VEX’D, DMX KREW, Ottosiderspunk, Kalbata, iTAL Tek, Tim Exile, SCANONE, Radioactive Man, Cursor Miner, Jerome Hill, Elemental, Noyeahno, Warlock, DARQWAN, Kotra, Dunaewsky 69, Andrey Kiritchenko, Valta, Minikin, DJ Feelaz, Nôze і багато інших.